Безумовно, позитивне мислення - це непогано. Але ми, так само як й наше життя, складаємося з різних частин - хороших й поганих. Будь – який дисбаланс у напрямку дуже хорошого або занадто поганого - свого роду як відмова від частини себе, уникнення та заперечення реальності. При цьому ми будемо проживати неповний спектр емоцій. Тоді про яке щастя може бути мова? Воно ж, на мій погляд, полягає у внутрішній рівновазі та гармонії. Легше живеться людям, які з різних причин вміють прощати, відпускати, дають собі та іншим право на помилку.
Від різних. Й від темпераменту, й від характеру, й особистої історії та спадковості. Обставини та взаємозв'язок з нашим минулим є одним з найважливіших факторів сприйняття життя. Теза про те, що ми самі свідомо управляємо своєю поведінкою, не зовсім вірна. Дотримуюсь позиції, що основну роль відіграє так зване підсвідоме, яке формується з дитинства з урахуванням нашого розвитку, травм. Важливим є подій минулого та стосунки протягом життя. Йдеться про всі психічні процеси, які не усвідомлюються: істинні бажання, мотиви, що вступають у протиріччя з соціальними чи культурними правилами, автоматичні дії, стереотипи поведінки. Ми витісняємо бажання, які не приймає свідомость. Але вони нікуди не зникають і нишком приносять в наше життя ситуації, які повторюються, вчинки, неприємні стосунки, залежності. Також сни, творчість, відкриття.
Людські можливості дуже великі, ми здатні на багато. Але також у психіці є потужні захисні механізми і чітко вироблені стратегії поведінки. Ми добре вміємо «брехати» собі. Можна контролювати емоції та думки, але керувати підсвідомим вийде лише після тривалої роботи, в тому числі з психотерапевтом. При цьому, не варто сприймати песимізм, як щось погане. Іноді саме він й захищає психіку від вигорання. Від першопричини песимістичного настрою залежить можливість і швидкість його змін. Наприклад, темперамент неможливо змінити. Адже це така ж частина нас, як форми тіла.
Для різних людей одні й ті самі ситуації матимуть абсолютно різний зміст. Наше сприйняття та поведінка, будь-які думки і вчинки проходять крізь призму досвіду. У даному сенсі, взагалі складно назвати щось об'єктивним, але не можна називати надуманим. У той же час наші психологічні захисні механізми змушують сприймати світ та діяти так, як зручніше і легше, що часто є не ефективним.
Як психотерапевт, не підтримую жодного насильства. Можливо, Шартьє мав на увазі, придбання нового досвіду або самодисципліну. Але, якщо людина змусить себе не думати про щось, це не означає, що ситуація зникне. Важливо проживати всі емоції й аналізувати думки, спостерігати за ними. Це допомагає взяти їх під контроль, впоратися з внутрішніми проблемами, перестати боятися.
Це таке собі перепрограмування, зміна сенсу ситуації. Прийом дозволяє побачити проблему з різних сторін, розширити рамки в яких зазвичай ми мислимо. Зазначу, що під час травмируючої події межі нашого сприйняття ще більш звужуються, виникає так зване «тунельне бачення». Даний метод дозволяє вийти з такої ситуації з меншими втратами для психіки. Наприклад, прислів'я «Дякую, Господи, що взяв грошима» допомагає утвердитися в думці, що втрата матеріальних цінностей не дорівнює втраті здоров'я або життя. У народній творчості, у казках часто використовувався рефрейминг.
Це лише одна з технік й не є панацеєю. Неможливо змусити думати людину позитивно або знайти хороше, наприклад, у втраті близьких, будинку, друзів. У такій ситуації потрібно проживати негативні емоції та горе. У нинішніх обставинах важливо оцінити свої можливості і сили. Зрозуміти, чим готовий жертвувати. Робити стільки, скільки можеш.
Пам'ятати, що інформаційна війна та маніпуляції є з обох сторін. Обмежити споживання інформації, яку не можливо змінити. Особливо перегляд відео. Не піддаватися паніці, тому що вона є поганим порадником. Піклуватися про власне фізичне та ментальне здоров'я. Наше тіло - це єдине, на що ми можемо зараз впливати. Також варто піклуватися про рідних. І не забувати, що всі ситуації коли - небудь закінчуються. Тому потрібно думати з чим залишишся.
Все, що допомагає людині вижити, і при цьому не шкодить іншим, йде на користь. При цьому важливо, щоб особистість не була залежною від власних успіхів та їх оцінки оточуючими. Краще спиратися на самого себе, приймаючи всі сторони – й хороші, й погані.
Термін "позитивне мислення" останнім часом, застосовують не завжди коректно, використовуючи часто саме як варіант уникнення деяких неприємних ситуацій та подій. Непроживання негативних емоцій, невідреагування має тенденцію накопичуватися. Це призводить до вигоряння психіки, соматичних проблем, порушень в області відносин та професійної діяльності. Варто аналізувати ситуацію, брати кориснє, шукати рівновагу та внутрішній баланс.
Скільки не кажи собі: «Цукор», в роті солодко не стане. Стійка самооцінка виникає у людини, коли вона приймає себе повністю.
Звичайно, більш закритій людині часом складніше знаходити позитив у тяжкій ситуації, але кожен випадок індивідуальний. Що стосується вікових проблем, то нормальним є гостра емоційна реакція на кризу. Швидше, виглядає неадекватно, коли хтось реагує на неприємні або важкі події надто позитивно.
Будь - які установки призведуть лише до зміцнення методів захисту психіки, які заважають бути більш ефективним, вільним й щасливим. У психології це називають «неадаптивними», тому що вони закріпилися у людини, стали автоматичними реакціями на події та заважають пристосовуватися до нових динамічних реалій життя.
При відповідному запиті, краще безпосередньо звернутися до психотерапевта та аналізувати свою поведінку і життя. Можливо стати більш вільним за рахунок дослідження й руйнування усталених патернів поведінки. Тоді не знадобиться сідати на «емоційну дієту», все що заважає зникне саме собою. В цілому ж, рекомендую завжди уважно ставитися до своїх почуттів, потреб й бажань. При цьому займатися улюбленою справою, знаходити час для спорту, не забувати про хобі, вибирати партнерів, які підтримують, та вивчати себе.
Звичайно, це реально, адже для когось щастя - це не успіх або досягнення і навіть не любов. Згідно з дослідженнями, люди в бідній Азії посміхаються і вважають себе більш щасливими, ніж в благополучних країнах.
Катерина Александровська для ГолосUA 8 лютого 2015 року