Профілактика професійного та емоційного вигорания надзвичайно важлива у будь - якій допомагаючій професії, або навіть й у будь - якій професії, де присутня робота з людьми. Дуже поширеним сьогодні є волонтерство. Коли людина допомагає переселенцям та воїнам, вона неодмінно зіштовхується з травматичними переживання та темою смерті. Ця тема є екзистенційною тому торкається кожного і викликає велику тривогу навіть у тих, хто є психологічно стійкими. Зіштовхуючись з чужим болем, ми так чи інакше переживаємо важкі емоції. Однак наша психіка влаштована так, що ми намагаємося недопускати неприємних думок, так ми захищаємося від цих переживань. Однак вони нікуди не діваються. Негативні емоції будуть несвідомо, непомітно накопичуватися.
Маючи справу з травматичними переживаннями іншої людини, власні переживання мають тенденцію до накопичення, У певним момент ми можемо отримати картину ПТСР (пост травматичного розладу). Тому що наша психіка не розрахована на високу інтенсивність. Це як дія радіації на організм. Ми її не бачимо, але вона нас руйнує.
Очевидно що волонтери мають свої власні травми. Які можливо й привели у професію. Зазвичай травми посилюватися при зіткненні з чужим травматичним досвідом. І тоді виходить подвійна травматизація. Й тут потрібна техніка безпеки. Це так само як підходити близько до чорнобильського реактора маючи із захисними засобами. Тому робота в допомагаючій професії, особливо волонтерство, вимагає використання знань з техніки безпеки. Але спочатку слід розібратися, що таке профвигорання та які є симптоми.
1. Напруга - згасання емоцій і легке невдоволення собою. Волонтери часто розповідають, як складно часом знайти підхід до підопічного і пояснити свою присутність та бажання допомогти.
2. Резинстенція - опір, відчуття глухого кута, негатив до колег і підопічних, поява неадекватних реакцій, стандартизація спілкування й формальне виконання обов'язків.
3. Стадія виснаження - різкість, озлобленість, відчуження від близьких. На цій стадії з'являються порушення в професійному та особистому житті.
4. Проблеми із здоров'ям – загострюються хронічні або з'являються нові захворювання та психосоматичний біль. Турбують шлунок, голова, спина. Спостерігається безсоння чи сонливість, апатія, нудота, депресія. Обжерливість, анорексія, алкоголізм.
Одним із засобів профілактики профвигорання є групова робота. Як зазначалося, ми всі переживаємо схожі емоції при зіткненні з темою смерті. Та групова робота, під час якої, у учасників групи виявляються схожі страхи, допомагає знизити рівень тривоги. Одним з методів групової роботи є балинт групи. В чому особливість такої вид роботи? Микаель Балинт говорив, що в лікуванні є дуже важливим розуміння лікарем пацієнта. Власне ці групи були створені для лікарів. Але пізніше було помічено, що вони є хорошою профілактикою профвигорання. Пізніше такі групи почали застосовувати для всіх допомагаючих професій. Основним завданням балинт груп, є прояснення важких випадків в роботі. Спеціальними засобами метод дозволяє побачити й відчути емоції та стани обох сторін контакту. Один з учасників розповідає про будь-який контакт, що емоційно торкнувся його. А далі група стає, нібито, неусвідомленою частиною цього контакту і дозволяє побачити різні його сторони. Це відбувається за допомогою входження в роль волонтера та підопічного, шляхом фантазування на тему контакту.
Такий метод є своєрідною роду терапією і можливістю учасникам відреагувати на власну тривогу. При цьому навіть необов’язково розповідати про власні проблеми. Метод широко використовується в усьому світі у різних сферах. Наприклад, в сусідній Польщі метод балинт груп є обов'язковим для волонтерів, працюючих з онкохворими, а також для священиків.
Хотілося б проілюструвати зазначену інформацію, поділившись власним досвідом проведення балінт груп для волонтерів, які працювали з онкохворими дітьми. Багато хто з них сьогодні вже зіткнулися з вигоранням та пішли з професії, бо знехтували технікою безпеки. Але частина продовжує цей шлях. Було корисним спостерігати, як реагували учасники групи на тему смерті.
І хотілося б розповісти один з випадків. Публікується з дозволу учасника групи. На балінт групі був представлений випадок смерті підопічного. Досвідчений волонтер прийшов у важкому стані. Він не міг зрозуміти, чому так різко й хворобливо відреагував на цю подію, адже із смертю зуштовхувався не вперше, в т.ч. з втратою близьких. Судячи з діагнозу підопічного було зрозуміло, що дитина довго не проживе. Про це знали й рідні підопічного. Але волонтер боровся, використовуючи усі методи, хоча навіть підопічний неособливо бажав цієї допомоги. В ході роботи групи реакції учасників були різними. Дехто не міг навіть думати на цю тему, інші могли жартувати, дехто згадував свої випадки. Один из участників говорив: "Ну все, проїхали, потрібно йти далі". І усі ці реакції говорили, що переживання при обговорення смерті перенести важко.
Й далі, учасники припустили, що можливо у цього волонтера є діти такого ж віку. І якщо він не зміг врятувати свого підопічного, то чи зможе врятувати свою власну дитину? Тобто, така реакція говорила про те, що окрім важких переживань у зв'язку зі смертю, волонтер також потрапив в особисті страхи, що посилили проблему. Після групи волонтер вийшов вже в іншому стані. І робота групи у т.ч., дозволила йому далі продовжувати адекватне виконання своїх професійних обов’язків.
Отже, підбиваючи підсумки, хотілося ще раз відзначити важливість й складність роботи волонтерів. Ще раз нагадати про пастки цієї роботи. Про необхідність отримання відповідних знань, профілактики професійного й емоційного вигорання та безпеку роботи, та турботу про себе.